Словник літературознавчих термінів

5 – 9 клас

5 клас

Література – це вид мистецтва, який відображає життя за  допомогою слів, або словесний вид мистецтва.

Художня література – один із видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова, мови; за допомогою уяви, фантазії письменників створює нову реальність.

Всесвітня література – сукупність усіх національних літератур.

Фольклор – усна народна творчість.

Загадка - це короткий твір, в основі якого лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає відповідь на нього.

Прислів’я – це стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження.

Приказка – це образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу; побудований як незакінчена думка, але містить натяк на висновок.

Пісня - словесно-музичний твір ліричного або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу.

Антитеза (протиставлення) – різке протиставлення якихось істотних ознак, подій, явищ, предметів.

Алегорія – це зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ.

Оригінал – текст, з якого здійснюється переклад.

Переклад – передача тексту засобами іншої мови.

Віршування, або Версифікація - 1. Мистецтво виражати свої думки у віршованій формі. 2. Система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови.

Пейзаж - один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнішнього світу

Тема - це те, про що йдеться у художньому творі.

Ідея - це головна думка твору, те, що утверджує, схвалює або засуджує автор.

Епітет – це художнє означення.

Метафора  (уподібнення) – перенесення ознак чи дії одного предмета на інший за подібністю.

Портрет - зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя людини, її одягу, взуття тощо.

Сюжет - організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певних персонажів.

Повість – середній за обсягом епічний твір, в якому розповідається про історію людського життя в усій його різноманітності, переплетенні з іншими людськими долями.

Роман - великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, в якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин.

Фантастика - жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального.

Казка - один із жанрів фольклору, розповідний твір про вигадані, фантастичні події, які сприймаються й переживаються як реальні. 

Народна казка – казка складена народом.

Літературна (авторська) казка – це казка, що є результатом творчості певного письменника.

Персонаж, або Герой літературного твору - 1 Постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. 2. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, звірів у казках, байках, притчах та деяких інших жанрах.

6 клас

Художній образ - особлива форма естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається в формі абстрактних понять.

«Вічні образи» - літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.

Міф – в перекладі з грецької означає слово, оповідання, переказ.

Міфи - це перекази, що розповідають про виникнення явищ природи та предметів матеріальної культури, релігійних обрядів, про створення світу (космогонія) та походження богів (теогонія). Персонажі міфів - боги, напівбоги та видатні смертні - герої.

Міфологія - cлово міфологія утворене від грецьких слів mythos - розповідь та logos - слово, думка. Воно має два значення:

        1) сукупність, система міфів якогось народу;

        2) наука, що вивчає міфи.

Мотив - неподільна смислова одиниця, з якої складається сюжет (мотив жертовності, скорбота та ін.) або тема ліричного твору.

Мотив - багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях:

1.     Внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії.

2.     Фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами.

Байка – це коротке оповідання сатиричного і повчального характеру, у якому висміюються людські вади та недоліки суспільного життя.

Езопова мова – це іносказання, художня мова, насичена недомовками та натяками.

Алегорія – це зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ.

Роман - великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, в якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин.

 Пригодницький роман - це роман, насичений цікавими подіями й несподіваними поворотами сюжету.

 Повість – середній за обсягом епічний твір, в якому розповідається про історію людського життя в усій його різноманітності, переплетенні з іншими людськими долями.

 Композиція - побудова, розташування і взаємозв’язок всіх частин твору.

 Гумор - 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких - розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.

Іронія - художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Художня деталь - це один із засобів створення художнього образу, що допомагає уявити зображувану автором картину, предмет чи характер у його неповторній індивідуальності. Художня деталь може відтворювати риси зовнішності, одяг, навколишню обстановку, переживання.

Підтекст - внутрішній, прихований зміст якого-небудь висловлювання.

Притча - короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

Ха́йку (хокку) - жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.

Поема - ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів.

Ліричний герой - образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний авторові.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.

 Фантастика — те, що не існує в дійсності, створене фантазією, уявою.

 Рома́н фантасти́чний— роман, сюжет якого ґрунтується на фантастиці, тобто уявний світ якого не відповідає наявному реальному світу або прийнятому, усталеному поняттю можливого.

   7 клас

Оригінал – текст, з якого здійснюється переклад.

Переклад – передача тексту засобами іншої мови.

Переспів - вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування версифікаційних елементів, наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутністю еквіритмічності.

Балада  -  жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом.

 Билина (стари́ни) - руська народна епічна пісна про богатирів та їх подвиги.

 Си́мвол -  знак, сутність, яка позначає іншу сутність.

 Фольклорна балада –ліро-епічний жанр англо-шотландської народної поезії XIV—XVI століть на історичні (пізніше також казкові та побутові) теми.

 Гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії.

Історичний роман – побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.

Оповідання - невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох).

Літературна балада - це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом

Вірш - ліричний або ліро-епічний твір, організований за версифікаційними законами певного літературно-історичного періоду.

Феєрія - використання казкових елементів для розкриття повноти сюжету.

Точку зору - певний погляд на що-небудь, розуміння чогось.

Оповідач - особа, вигадана автором, від імені якої в художньому творі автор оповідає про події та людей.

Новела - невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Фе́нтезі - літературний жанр, в якому магія та інші надприродні явища є головними елементами сюжету, теми чи місця дії.

Поняття «художність» має два значення: родова ознака мистецтва з властивою йому образністю пізнання та співпереживань і міра естетичної досконалості твору, відповідність його змісту формі.

  

  8 клас

Літературний рід - узагальнююче поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, категорія вищого порядку. За родами література поділяється на епос, лірику, драму.

Епос - один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками від лірики та драми. Основа епічного твору — розповідь від автора. Жанр епічної героїчної поеми.

Лірика - 1. Один із трьох родів художньої літератури, в якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2. Певний віршовий твір або сукупність творів.

Драма - 1. Один з основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичного роду, поряд з комедією, трагедією, це п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.

Літературний напрям - це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.

Течія - це група письменників, об'єднаних ідейно-естетичними поглядами та художньо стильовими особливостями.

Міфи - це перекази, що розповідають про виникнення явищ природи та предметів матеріальної культури, релігійних обрядів, про створення світу (космогонія) та походження богів (теогонія). Персонажі міфів - боги, напівбоги та видатні смертні - герої.

 Героїчний епос - збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення.

Елегія - один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту.

Ода - жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб.

Гекзаметр - віршовий дактилічний розмір з шістьма наголосами без рими.

Пента́метр - в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра, складається із 2 1/2 та 2 1/2 дактилічних стоп. Метрична схема пентаметра: —UU—UU—//—UU—UU—. Піввірші розмежовані цезурою.

Трагедія - драматичний твір, де зображуються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя (героїв)

Рубаї - в ліричній поезії народів Близького Сходу чотиривірш переважно філософського змісту, в якому римуються перший, другий і четвертий рядки.

Сонет - ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, тобто з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцин) тернарного римування за основною схемою (abab abab bbd ggd), хоча можливі й інші конфігурації рим.

Роман — великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, в якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин.

 «Вічні образи» — літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.

Катрен - строфа з чотирьох рядків, чотиривірш.

Терцина - в поезії строфа, що складається з трьох рядків, де 1-й римується з 3-м, а 2-й — з 1-м уже наступної терцини.

Ямб - у силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

Вірш - ліричний або ліро-епічний твір, організований за версифікаційними законами певного літературно-історичного періоду.

Іронія - художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

 Комедія - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, виявляється смішне в навколишній дійсності чи людині.

Сарказм - зле, в'їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну сутність.

Сатира - 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметром поетичний твір, в якому викривалися пороки суспільства. 2. Різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. 3. Художній твір, в якому здійснюється таке осміяння.

Гумор - 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких - розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.

 Композиція - побудова, розташування і взаємозв’язок всіх частин твору.

Алегорія – це зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ.

Метафора - один з основних тропів: образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю. 

Притча  – це невеликий твір повчального характеру з чітко вираженою мораллю.

  

9 клас

Стиль - 1. Сукупність мовних прийомів для вираження тих чи інших ідей, думок. 2. Сукупність усіх виразних засобів — мовних, композиційних, жанрових, вживаних для втілення змісту твору (наприклад, стиль класицизм).

Літературні жанри - історично сформовані групи літературних творів, об'єднаних сукупністю формальних і змістовних властивостей.

Поема - ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів.

Віршо́вий ро́змір, або Ме́тр - поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне — міра вірша, його загальна схема, з якою узгоджуються його елементи (ямбічний розмір, дактилічний розмір тощо).

Роман у віршах - різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднані особливості і ліричного, і епічного зображень, що веде до багатоплановості художнього світу.

Онєгінська строфа - строфічна форма, винайдена 0. Пушкіним для написання роману у віршах «Євгеній Онєгін» з використанням таких джерел, як сонет та октава. О.с. — чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абабввггдеедєє.

Літературно-художній образ - естетична категорія, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу; сформований фантазією письменника світ, тією чи іншою мірою співвідносний зі світом реальним на рівні суспільних, культурних, історичних, психологічних та інших явищ.

Типовий образ - це художнє узагальнення, подане у вигляді конкретної особи.

Соціально-побутовий роман – основний різновид реалістичного роману, для якого характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів.

Психологічний роман – різновид роману, в якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку.

Філософський роман – різновид роману, в якому безпосередньо викладено світоглядну або етичну позицію автора.

Психологізм - передавання художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинникам

Інтер'є́р – 1. Архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення, що забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності. 2. Внутрішній простір будівлі чи окремого приміщення, архітектурне вирішення якого визначається його функціональним призначенням. 3. Картина, малюнок і т. ін., на яких зображено внутрішню частину якого-небудь приміщення.  

Модернізм - загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.

Символізм - одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.

Імпресіонізм - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

«Нова драма» - світоглядна криза в драматургії на рубежі XIX-XX століть, яка  протиставила свої принципи класицистичній та романтичній театральним системам.

«Ібсенізм» - особливість художнього мислення, творчого методу, який  полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітич­ному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

Класична література - корпус творів, що вважаються зразковими для тієї чи іншої епохи.

Масова література - розважальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами і є складовою «індустрії культури». Використовуючи стереотипи масової свідомості й популістську стратегію завоювання публіки, а також примітивізуючи художні відкриття «високої» літератури, такі твори передбачають спрощене, комфортне читання.

Рецензія - аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики.